Дистанційна форма навчання для учасників навчального процесу в школі

Дистанційна форма навчання — форма організації навчального процесу у закладах освіти, яка забезпечує реалізацію дистанційного навчання та передбачає можливість отримання випускниками документів державного зразка про відповідний освітній або освітньо-кваліфікаційний рівень.

Технології дистанційного навчання — комплекс освітніх технологій, включаючи психолого-педагогічні та інформаційно-комунікаційні, що надають можливість реалізувати процес дистанційного навчання у навчальних закладах та наукових установах.

Психолого-педагогічні технології дистанційного навчання — система засобів, прийомів, кроків, послідовне здійснення яких забезпечує виконання завдань навчання, виховання і розвитку особистості.

Інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання — технології створення, накопичення, зберігання та доступу до веб-ресурсів (електронних ресурсів) навчальних дисциплін (програм), а також забезпечення організації і супроводу навчального процесу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та засобів інформаційно-комунікаційного зв’язку, у тому числі мережі Інтернет.

Веб-середовище дистанційного навчання — системно організована сукупність веб-ресурсів навчальних дисциплін (програм), програмного забезпечення управління веб-ресурсами, засобів взаємодії суб’єктів дистанційного навчання та управління дистанційним навчанням.

Веб-ресурси навчальних дисциплін (програм), у тому числі дистанційні курси — систематизоване зібрання інформації та засобів навчально-методичного характеру, необхідних для засвоєння навчальних дисциплін (програм), яке доступне через Інтернет (локальну мережу) за допомогою веб-браузера та/або інших доступних користувачеві програмних засобів.

Система управління дистанційним навчанням — програмне забезпечення, що призначене для організації навчального процесу та контролю за навчанням через Інтернет та/або локальну мережу.

Система управління веб-ресурсами навчальних дисциплін (програм)— програмне забезпечення для створення, збереження, накопичення та передачі веб-ресурсів, а також для забезпечення авторизованого доступу суб’єктів дистанційного навчання до цих веб-ресурсів.

Суб’єкти  дистанційного  навчання  —  особи,  які  навчаються  (учень, вихованець, студент, слухач), та особи, які забезпечують навчальний процес за дистанційною формою навчання (педагогічні та науково-педагогічні працівники, методисти тощо).

Синхронний режим — взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої всі учасники одночасно перебувають у веб-середовищі дистанційного навчання (чат, аудіо-, відеоконференції, соціальні мережі тощо).

Асинхронний режим — взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої учасники взаємодіють між собою із затримкою у часі, застосовуючи при цьому електронну пошту, форум, соціальні мережі тощо.

Інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання значною мірою використовують веб-ресурси навчальних дисциплін, які можуть містити:

• методичні рекомендації щодо їх використання, послідовності виконання завдань, особливостей контролю тощо.
• документи планування навчального процесу (навчальні програми, навчально-тематичні плани, розклади занять);
• відео- та аудіозаписи лекцій, семінарів тощо;
• мультимедійні лекційні матеріали;
• термінологічні словники;
• практичні завдання із методичними рекомендаціями щодо їх виконання;
• віртуальні лабораторні роботи із методичними рекомендаціями щодо їх виконання;
• віртуальні тренажери із методичними рекомендаціями щодо їх використання;
• пакети тестових завдань для проведення контрольних заходів, тестування
• автоматизованою перевіркою результатів;
• ділові ігри із методичними рекомендаціями щодо їх використання;
• електронні бібліотеки чи посилання на них;
• бібліографії;
• дистанційний курс, що об’єднує зазначені вище веб-ресурси навчальної дисципліни (програми) єдиним педагогічним сценарієм;
• інші ресурси навчального призначення.

Отже, центральним компонентом навчальної дисципліни у дистанційному навчанні є дистанційний курс.

Кожен курс повинен мати:

• якісне інформаційне наповнення;
• структуру навчально-методичних матеріалів;
• логіку вивчення навчального курсу;
• чіткий графік виконання студентами навчального плану;
• критерії, засоби і системи контролю та оцінювання;
• налагоджену систему взаємодії учня з вчителем.

Контроль знань у дистанційних курсах передбачає такі контрольні заходи:

• вхідний контроль;
• проміжний (тематичний, модульний) контроль;
• підсумковий контроль;
• самоконтроль;
• інший контроль, що визначається робочою програмою навчальної дисципліни (дистанційного курсу).

Усі контрольні заходи визначаються робочим навчальним планом дисципліни і можуть здійснюватися дистанційно з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема відеоконференцзв’язку за умови забезпечення аутентифікацїї того, хто навчається, або очно. Основною формою дистанційних контрольних заходів є тестування із автоматизованою перевіркою результатів та тестування з перевіркою вчителем.